КОРІНЬ
НАСИЛЬСТВА
Знаєте
скільки коштує людина? Ось скільки коштуєте ви самі, ваші діти? За підрахунками
одного вченого, – не більше 5 доларів. Він склав вартість металів у тій
кількості, що знаходяться у нашому організмі, вартість води, якої є найбільше у
нашому тілі, додав незначну кількість дорогоцінних сумішок, підсумував, і ось
вийшло, що ми з вами фактично нічого не варті.
Таке
повідомлення хоч-кого обурить. Але саме
у такому відношенні до життя інших і криється причина насильства.
Люди
не цінують життя одне одного. Декому навіть подобається бути жорстоким, і він
вважає це розвагою. Подібно до злочинців, деякі, на перший погляд звичайні
люди, насолоджуються стражданнями інших. Крім того, мільйони із задоволенням
дивляться фільми, насичені сценами
брутальності і жорстокості.
Ось
буденний приклад: влітку діти, в оздоровчому таборі передивлялися відеофільми,
і знаєте які вони замовляли? Не про тварин та природу, навіть не дитячі
пригодницькі, а ті в яких було більше жорстокості – про динозаврів, які одне
одного розривали на шматки. Коли я запропонувала їм подивитись щось інше, не
таке жахливе, вони так бурхливо почали заперечувати, кажучи, що вдома вони й не
таке дивляться. Вони ніби хизувалися
один перед одним, які страшненні фільми вони бачили. Одна дитина з
другого класу повідала, що їй сподобалась така сцена у фільмі: «дівчина
відрубала батькові голову й з’їла її неначе торт, якого подають під час
святкування дня народження». Інші діти похвалялися, що бачили й не таке, і зі
смаком переповідали, що саме.
Бачили
б ви очі цих дітей! Я відчула свою повну безпорадність, намагаючись зрозуміти, як батьки допускають,
щоб їхні діти дивились таке жахіття. Невже вони не усвідомлюють до чого можуть
призвести такі «страшилки»?
Я
вам зараз розповім невигаданий, підкреслюю, реальний випадок. П’ятнадцятирічний
підліток задушив подушкою своїх двох маленьких сестер, зарізав старшу сестру
потім матір, тяжко ранив сусідку, яка прибігла на галас, а після цьго побіг до
товариша і там вистрибнув з шостого поверху і розбився. Коли повернувся батько
з роботи, з його великої сім’ї нікого не залишилось. Так ось, з’ясувалося,
що перед цим, останні два роки, цей
підліток грався у дуже жорстокі комп’ютерні ігри, і ніхто йому цього не
забороняв. Хочу іще раз наголосити, цей
жахливий випадок трапився не десь на так званому “дикому заході”, а у нашому
обласному центрі. А отже подібне може трапитися у будь-якій сім’ї, якщо не
вдатися до завчасних запобіжних заходів.
Адже
психіка дитини під впливом сучасної тале-відео продукції та комп’ютерної
ігроманії не може залишатися здоровою. І питання лише у тому, коли та у якій
сфері життя підростаючої людини виявляться небезпечні наслідки.
Це
дуже серйозно. Тож попросіть своїх дітей показати вам, в які ігри вони грають,
які мультики і фільми вони дивляться, зокрема й по мобільних телефонах, чи не
культивується у них насилля? Краще буде позбутися всього, що може негативно
впливати на мозок ваших дітей. Замисліться, що в першу чергу вам самим жити зі
своїми дітьми, і якщо вони стануть жорстокими, то у більшій мірі страждати
будете ви самі від цього.
Але
як розпізнати, що є насиллям, а що ні? Це запитання не безпідставне. Мені
потрібно було поговорити з одним хлопцем, який ображав інших, при цьому дуже
жорстоко себе поводив. Так ось, виявилось, що він навіть не усвідомлював, що
інші сприймають його поведінку, як таку, що принижує їхню гідність, що їм дуже
від цього погано. І він розповів, що у дитинстві його дуже принижував батько,
часто бив його і матір. В результаті, він сам перейняв таку поведінку по
відношенню до однолітків.
Знаєте,
яким правилом він керувався? «Ти не мужик, якщо не можеш довести цього іншим. А
довести це можна тільки силою, щоб тебе боялися.»
Тож
чи не закладаємо ми самі у підсвідомість власних дітей, що тільки завдяки
насильству і жорстокості можна вижити у цьому світі? «Виживає сильніший!»
Потрібно гризтись, кусатись, рвати на шматки, не з’їси сам, з’їдять тебе.
Знайомі твердження?
І
ось з таким розумінням випускаються у світ наші діти. Одні зі зломленою
психікою, що так і не довели, що вони сильніші, «що вони – мужики», а інші, як
переможці, яким усе дозволено, які
звикли мучити оточуючих, отримуючи насолоду від страждань інших.
Як
нам жити у такому світі?
Коли
доводиться вести з дітьми профілактичну бесіду з цього питання, я зупиняюсь на
деяких важливих істинах.
1.
По-перше, розповідаю про «закон бумеранга», це такий же самий закон, як і закон
земного тяжіння, знаєш про нього, чи не знаєш, а він діє.
Так
ось, багатьом відомо, що все що ми робимо по відношенню до інших, повертається
до нас самих. Якщо робимо добро, у нашому житті теж буде багато доброго. Але
якщо робимо зло, то це зло повернеться
не тільки до нас самих, але скажеться й на наших дітях. Ось чому в
давнину так боялися прокляття, боялися вчинити зло. Цілі роди, представниками
яких було скоєне злочин, через деякий час повністю вимирали (приблизно у
третьому – четвертому поколінні починалося виродження).
2.
Також ми обговорюємо такі вислови, як «кров притягує до себе кров», «насильство
породжує насильство».
Цікаво,
що б ви самі відповіли, на цю народну мудрість. Діти просто над цим ніколи не
замислювались, а коли починали таке обговорення, то вони погоджувались, що
«якщо відповідати злом на зло, проблема не вирішиться, а, навпаки, зла стане ще
більше».
3.
Діти дізнаються, що жертва може сама стати насильником, поводячись з іншими так
само, як поводились із нею. Найжорстокішими злочинцями частіше стають саме ті,
над ким знущалися. І найперше, з ким зводяться рахунки, це з тими хто довів їх
до такого стану.
4. Приходиться
також пояснювати, що насильством є не тільки бійка та вбивство. Звичайні у дитячому
середовищі штовхани, прозвиська, глузування, все, що порушує права іншого,
принижує його гідність – вже є таким насильством, яке може завдавати
нестерпного болю.
Наприкінці
хочу зупинитися ще на одному виді насильства.
–
Це насилля над емоціями дітей — постійне критикування і принижування дитини, її
розумових здібностей та особистої гідності. Таке словесне насилля може
зруйнувати дух дитини.
Тож
шановні батьки! Усвідомте: насилля
починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення.
Перегляньте спосіб життя вашої родини. Встановіть сувору батьківську заборону
на перегляд насильницьких сцен у фільмах та комп’ютерних іграх. А щоб ця
заборона була сприйнята дітьми з розумінням, то може почнемо з самих себе? І
ще, не підштовхуйте дітей вирішувати свої проблеми за принципом «з вовками
жити, по вовчому вити». Ви ж не хочете самі жити серед вовків, якими можуть
стати власні діти по відношенню до вас?
Якщо
ж ми навчимося по-справжньому любити наших дітей та мудро виявляти турботу про
їхнє майбутнє, то й діти віддячать нам любов’ю та турботою.
• Не псуй мене. Я чудово знаю, що мені зовсім не
потрібно все, що прошу. Я просто перевіряю тебе.
• Не бійся бути суворим зі мною. Це краще, бо
надає мені впевненості.
• Не застосовуй до мене сили, тому що сила — не
найголовніше у світі. Краще, якщо ти мене просто переконаєш.
• Будь
послідовним. Твоя непослідовність бентежить мене та змушує намагатися уникати
робити те, що мені під силу.
• Не обіцяй, коли не впевнений, що зумієш
дотриматися своєї обіцянки. Це послабить мою віру в тебе.
• Ігноруй мої
провокації. Інакше я прагнутиму отримувати все нові й нові «перемоги».
• Не дуже засмучуйся, коли я скажу тобі: «Я
тебе ненавиджу». Насправді я не це маю на увазі, а лише хочу, щоб ти пошкодував
про те, що ти мені зробив.
• Не змушуй мене почуватися дитиною, тому що я
надолужу це «дорослою» поведінкою.
• Не роби за мене того, що я можу зробити сам.
Не змушуй мене почуватися немовлям, тому що я постійно вимагатиму твоєї
допомоги.
• Не виправляй мене перед людьми. Я охоче
послухаю, якщо ти поговориш зі мною тихо, без свідків.
• Не
намагайся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Тоді я чомусь не дуже
добре чую, а слухаюся ще гірше. Я зроблю все, чого ти хочеш, але давай поговоримо
про це пізніше.
• Не читай
мені проповіді. Ти здивувався б, якби дізнався, що я добре усвідомлюю, що
погано, а що — добре.
• Не змушуй мене почуватися так, ніби мої
помилки — це гріхи. Я повинен учитися робити помилки без відчуття того, що я
поганий.
• Не чіпляйся до мене, бо я буду захищатися й
перестану тебе чути.
• Не вимагай
пояснень моєї поведінки. Іноді я справді не знаю, чому я це зробив.
• Не випробовуй занадто мою чесність.
Мене легко налякати, і тоді я говоритиму неправду.
Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на
найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться?
Я хочу захворіти. Чому? Коли я хворіла,
мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було
так добре!
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з
дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти
мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте
словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже
вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона
починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи
вмійте і
«не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури
поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:
- Прибери
лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
- Не плямкай!
- Як ти їси,
дивитись гидко!
- А хто за
тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести
до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті
батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком
виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у
вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки
народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як
будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок
солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий
отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його
розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та
маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню
притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий
один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти
навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого
життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими
володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога
ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога
К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його
не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням
всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси
зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою:
«Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».
Порада 8
Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є
головним показником зрілості юнака.
У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні
пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями
можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість,
відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись
ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»
ЯК ВИХОВАТИ
ДОБРУ ДИТИНУ
Нинішній час для досягнення щастя особливо
потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати
з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за
успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона
здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а
доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися
озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість
відкрита, доброзичлива, добра.
1.Любіть
дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте
по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.
2.
Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх –
суттєвий фактор морального формування особистості.
3.Значну
роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та
доброго,на формування правильних моральних оцінок.
4.Критеріями
для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до
власних дітей.
5.
Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного
подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок,
який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що
здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.
6.
Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
7.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами
дитини.
8.
Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації
самостійного морального вибору.
9.
Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.
10.
Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.
11.
Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.
12.Привчайте
дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.
13.
Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі
своїми правами та обов’язками.
14.
Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну
долю.
15.Пам’ятайте!
Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.
Немає коментарів:
Дописати коментар